2024-06-19

Алла Швець на каналі «Локальна історія»: Як жінки змінювали українську історію?

Алла Швець, заступниця голови ВГО Союзу Українок, докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України розповіла про те, як жінки змінювали українську історію на YouTube-каналі “Локальна історія» у програмі «Без Брому».

Пані Алла вивчає історію українського та міжнародного жіночого руху, жіноче письмо, інтелектуальні біографії визначних представниць українського жіночого руху та літератури, є авторкою лекційного курсу з жіночої історії “Жінка і дух часу”, понад 150 наукових публікацій, серед яких наукова монографія “Жінка з хистом Аріадни. Перша інтелектуальна біографія про життєтворчість Наталії Кобринської”.

У випуску Алла Швець розповіла про те, як поширювався жіночий рух, наскільки дієвою була організація жіночого руху, а також про створення Союзу Українок. Також підіймались  питання жінок на фронті та ставлення церкви до жіночого руху.

«У Галичині діяло дуже багато дрібних локальних жіночих організацій, понад 30. Це й товариство «Труд», і «Клуб українських дівчат», «Жіноча громада». Усі вони діяли розосереджено. І треба віддати належне, що жінки настільки зуміли об'єднатися, згуртуватися, вибрати напрями діяльності, що в 1917 році на основі «Кружка Ганни Барвінок» вдалося розбудувати таку потужну організацію, яка отримала назву «Союз Українок». Її феноменальність була в тому, що в часи міжвоєння вона фактично стала найбільшою жіночою організацією Європи, і за чисельністю, і за формою свого функціонування, налічувала приблизно 60 000 членкинь. Це було дуже багато. Організація мала цікаву структуру – вертикально-управлінську. Це була централя у Львові на площі Підвальній. Далі це були філії в найбільших повітових містах і діяльність по селах. І саме діяльність по селах у вигляді гуртків надала такої чисельності Союзу Українок. Як писала Ганна Чикаленко, наш український жіночий рух якраз і вирізняється активною діяльністю на селі, бо там функціонували різні просвітні гуртки, школи з крою і шиття, щоб дати жінці освіту. Саме в селі були засновані такі інтеграційні заходи чи свята, наприклад свято селянки чи свято матері.

Дуже ще цікаво, що український жіночий рух часу міжвоєння, котрий найбільше ідентифікується Союзом Українок, мав потужну міжнародну діяльність. Завдяки активізації міграційного руху вдалося згуртувати всі міжнародні осередки жіночого руху, і центри Союзу Українок діяли по Європі, діяли навіть в Америці й Канаді. Це зумовило дуже потужний міжнародний характер цього руху. Скажу, що в час міжвоєння, це 20-30-ті роки, Союз Українок мав представництва в 3 найбільших на той час міжнародних репрезентацій жіночого руху. Це Міжнародна жіноча рада, Міжнародна ліга миру і свободи, Міжнародний суфражистський рух. Ясна річ, що українки там мали деякі труднощі, бо їх сприймали як польську нацменшину, тому дуже часто була загроза виключення. Але завдяки потужній впливовості наших знакових українок, таких як Надія Суровцова, Мілена Рудницька, Олена Кисілевська, Софія Русова, вдалося втримати це представництво. І з найвищих політичних трибун наші жінки привертали увагу світу до проблем українства та проблем пацифікації», - розповіла пані Алла.

Детальніше дивіться у ВІДЕО.